PS: На жаль, перед самісіньким новим роком в ДТП на машині потрапив один з героїв цієї статі – Денис Татур. Хто бажає допомогти з лікуванням, реквізити є тут. Бажаємо найскорішого видужування!

Повернімося до подій осені 2019 року:

Вже після 6 етапу ми знали, хто став чемпіоном цього року (Віктор Мікулін), тож єдине питання було, чи зможе свіженький чемпіон вирвати хоча б одну перемогу за останні 4 етапи, чи домінування Діми Лисенка продовжиться. 

Ще одне питання було, хто ж буде знімати заїзди. Якщо минулого етапу було багато фотографів і відеооператорів, то тепер не було нікого. Відеофіксацію взяв на себе Дмитро Лісовик і ще декілька його помічників, за що ми їм дуже вдячні.

Погода

Нам довго щастило з погодою, але на 7 етап запас фарту закінчився. 6 жовтня виявилось найхолоднішою неділею в жовтні. Цього дня максимальна температура була +10,5, а среденьодобова +7,6. Через тиждень було +23,8 і 16,6, ще через тиждень +17,3 і +13.1. 

Погода призвела до того, що цей етап відбувся з найменшою кількістю учасників – “всього” 31 пілот.

 

Схема

Макс вирішив додати ще більше жовтого на схему. Навіть придумав досить оригінальну фігуру в три прийоми. Я її буду називати “магнітне поле”. Головною проблемою були досить вузенькі ворота, ненабагато ширші за 1 метр. Конуси в цих воротах збивали усі. Тільки декілька пілотів чисто проїхали схему. Головна складність була в тому, щоб заїхати в ці ворота під кутом. Це складніше, ніж заїхати прямо, тому у багатьох виникли питання з цим елементом. Головний мінус цієї конструкції – судді просто не встигали ставити конуси на місце, і учасники проїжджали ту саму ділянку траси вже з меншою кількістю конусів.

А ще схема була великою, довгою і складною для запам’ятовування. Площа схеми була найбільшою за цей рік, бо лінію покришок було відсунуто на кілька метрів. Кращий час змагань становив майже 102 секунди – це найдовша траса цього сезону. 

Тим не менш, схема виявилась досить цікавою і технічною. Після шостого етапу я писав, що якщо схема буде швидкісною, то Діма переможе без великих зусиль, але якщо буде більш технічною і затичною, то у Уіті є чудовий шанс. Схема за стилем більше підходила Віктору. Діма назбирав аж 3 секунди штрафу в другій спробі. Якби Вітя проїхав чисто, то посів би перше місце, але Віктор теж помилився при заїзді в “магнітне поле”.  

Дмитро Лісовик

Він зміг і не зміг одночасно. З одного боку, Дмитро єдиний, хто покращував свій процент протягом усього чемпіонату. І сьомий етап не став виключенням. А не зміг, тому що його фінальний результат – всього 117%, і він так і не потрапив до когорти майстрів, яка починається з класу С2.

Вони змогли!

Ось дев’ятка джимханоїдів, які не пропустили жодного етапу в сезоні 2019! 

• Полищук Вячеслав
• Татур Денис
• Момот Вячеслав
• Лісовик Дмитро
• Ільічьов Сергій
• Сокоренко Сергій
• Поліщук Марина
• Стахов Дмитро
• Мікулін Віктор

Дякуємо за участь!

Чопери

Сергій Ільічьов не вгамовується. Він знаходить для себе нові завдання і їх виконує. Цього разу він подолав 120% бар’єр і перейшов до класу D1. Сергій виграв усі сім етапів серед чоперів, він їде краще, ніж багато хто на більш пристосованих до джимхани мотоциклах. За друге місце сталося цікава боротьба. Олександр Трайковський активно тренувався і почав показувати добрий час. Уіталік і Олександр помилилися в першому заїзді, а в другому заїзді їх розділило всього 2 секунди, що на такій довгій трасі майже нічого. Для порівняння, на 5 етапі їх розділяло 14 секунд! 

У загальному заліку змін не відбулося. 2 очки, зароблені на 1 етапі, дали змогу Сергію Василенку  посісти загальне 2 місце, третім став Уіталік.

Дівчата

Дівчат були зовсім трохи. Марина і … Христина. Все. Більше ніхто нас не радував цієї холодної пори. Наталка була присутня, але  з хворим пальцем. Як і очікувалось, Марина виграла, ще й показала кращий результат сезону 107.6%. Це навіть краще за 107,9%, які показала Маша Пазич минулого етапу. Але перед етапом Маринка неабияк хвилювалася, бо і Наталочка, і Маша мали теоретичні шанси обійти її. Щось подібне вже було минулого року, тому Марина перед етапом готувалася дати справжній бій.

У загальному заліку Марина посіла заслужене перше місце, Наталочка стала другою, а Маші Пазич вистачило одного етапу, щоб посісти третє місце.

Цього року дівчата нас радували як запеклою боротьбою, так і високими результатами. Схоже, що наступного року вся трійка найкращих дівчат захоче потрапити в 105%, тож як завжди буде гаряче! 

Новачки

На своєму другому змаганні Женя Брюков відразу показав, що його мета – боротися за найкращі місця. 6 загальне місце і 106.8%! Женя має майже ідеальний мотоцикл для джимхани, варто тільки більш наполегливо тренуватися, і тоді головний подіум стане цілком реальний! Більше ніж на 10 секунд відстав від нього Дмитро Лісовик. Третім став Сергійко на шедовці. Слід відмітити Славу Поліщука і Дениса Татура, які нарешті здобули очки цього сезону. Татур показав 127%, а Поліщуку трохи не вистачило, щоб покинути клас N – тільки 130,5%. 

У загальному заліку Наталочка стала перша, Женя – другим, а Діма Лісовик став третім кращим новачком сезону.

Загальний залік

Як ви пам’ятаєте, у нас був цілий клуб, хто хотів потрапити в 105%. Наталочка і Саша Борисов з різних причин не змогли потрапити на змагання, а от Чингис і Дмитро Стахов чудово впорались із завданням. Чингис показав 101,1% – це найкращий результат для третього місця в цьому сезоні! Стахов показав 102,7% і посів тільки 5 місце. Таким чином Дмитро перейшов до класу В, а Чингис – до класу А, з чим ми їх і поздоровляємо! Тарас Воробець повернувся після пропуску кількох етапів і дуже здивувався, що всі навколо стали їхати набагато краще. У Тараса тільки 110% і 8 місце. Відразу за ним приїхав Артем Дехтярук, він став останнім, хто потрапив у 115%. Андрій Вашеко жалівся на холодний асфальт, який зовсім не тримав зчеплення з його спортивними покришками, тому тільки 10 місце, 116% – найгірший результат сезону. Про кращу трійку я вже писав вище, вона залишилась така ж сама, що і на попередніх етапах.

Переможна спроба:

Діаграма покращення часу у другій спробі все більше радує. Майже всі учасники у другій спробі покращили свій час.

Якщо декілька останніх етапів було враження, що Діма і Уітя їдуть у своїй власній лізі, то на останньому етапі боротьба за перемогу була, як ніколи, щільна:

Перехід по класам за результатами 7 етапу:

У загальному заліку перша трійка залишилась без змін. 

Цікавий факт: навіть якщо б Лисенко взяв участь у першому етапі і одержав би перемогу, він все одно залишився б на другому місці в чемпіонаті. Уітя все одно би виграв чемпіонат з одною перемогою, проти п’яти у Діми. Все вирішив провальний виступ Діми на 4 етапі. За 13 місце, яке посів Дмитро на 4 етапі, дають на сто очок менше, ніж за перше. Для порівняння: найгірше місце Віктора – друге, Чингиса – сьоме, Дмитра Стахова – десяте, Марини – дванадцяте.

4 місце Олександра Борисова досить цікаве. За шість змагань він займав місця з 4 по 8, але жодного разу так і не попав у 105%. Тим не менше він випередив Дмитра Стахова, який провів на один етап більше і таки втрапив у 105%. Головні його конкуренти – Дмитро Руденко, Філ і Тарас – провели менше етапів, ніж Борисов. Але, якщо дон Дімон Покемон провів тільки два етапи, то Тарас с Філом взяли участь у п’яти, і їх відставання від Олександра майже 50 очок! Тож не варто казати, що Олександр посів 4 місце тільки за рахунок більшої кількості етапів. Ще одна представниця класу С1 – Марина Поліщук – наджимханила аж на 8 місце. Її суперниця Наталочка тільки на 13 місце.

Найкращий пілот класу С2, Ярослав Мороз, посів 14 місце. Майстер кліпонів Гріша – 19 місце (84 очки) і впевнена перемога над ще одним майстром кліпонів – Миколою Захаренко, який тільки 48-ий з 4 очками і все тим же класом N. Сергій Сокоренко має найнижче місце серед усіх, хто набирав очки на кожному етапі (а таких небагато, крім нього: Уітя, Дмитро Стахов і Марані). Сєрік набрав 76 очок і посів 22 місце – просто під Машою Пазич, яка набрала 77 за одне змагання.

Ще одна цікава статистика – загальний залік процентів. По ньому можна прослідкувати, хто на якому етапі був присутній і результат у процентах на кожному етапі. Ця таблиця ще раз демонструє феноменальну стабільність Уіті і його мізерні відставання від Дмитра

Не можна не відмітити стабільність Сергійка Сокоренка. Всі 7 результатів від 118,2 до 124,3. Стабільність – ознака майстерності. Більшу кучніть продемонстрував тільки Віктор цього сезону.

Найбільші покращення протягом сезону показали Наталочка, Сергійко Ільічьов, Лісовик, Дмитро Стахов, Артем Дехтярук і Макс Жиленко.

 

 

Організація

Після змагань Макс стверджував, що змагання пройшли чудово, але насправді вони були на грані краху. Почалось все з банальних батарейок для мікрофона, які підступно сіли, а запасних просто не було. Не біда, знайшли крайнього (Дрібний), який в умовах чималеньких заторів (пів Києва було перекрито через марафон) шукав ті батарейки. Після перших заїздів стало зрозуміло, що схема дуже довга. Її їхали по 2-3 хвилини. За попереднім розкладом перший заїзд мав розпочатися в 11:45, а в 15:30 мало вже бути нагородження. Тобто, останній проїзд мав би бути приблизно в 15:00. А в 17:00 майданчик повинен бути порожнім, бо там були заплановані уроки в мотошколі Пробікер. Звісно, заїзди не почалися об 11:45, і не закінчились в 15:00. Вони закінчились в 16:55! Отака затримка “всього” на дві години. Але плювати на всіх, плювати на затримку в дві години, плювати на те, що було холодно і людям не дуже хотілося довго чекати нагородження, Макс не зміг відмовитися від своїх традиційних проїздів по схемі. Адже свої проїзди по схемі набагато важливіші за всіх тих людей, які планували свій вечір і думали, що о 16:30 вже будуть “покатушки і святкування” згідно розкладу.

І знову про суддівство. Коли я критикував суддівство, я в ніякому разі не критикував окремих суддів, які добровільно стояли годинами і мерзли (чи пеклися під сонцем). Проблема була в тому, що суддів було, зазвичай, мало на таку площу. “Магнітне поле” не дозволяло суддям стояти десь поруч і швидко піднімати конус, тому збиття конуса на цій фігурі не було таким і фатальним, бо далі на один конус ставало вже менше, і не можна було помилитися два рази в одному місці.

Але найбільший ляпсус стався в останньому заїзді Віктора Мікуліна. Це був не просто заїзд, а заїзд на перемогу. І в цьому заїзді не вистачало одного конуса, відсутність якого явно давало Віктору деяку перевагу. Де подівся той конус? Його збив Діма в попередньому заїзді, і його банально ніхто не підняв. На схемі було всього два маршали, і вони і так бігали туди-сюди піднімаючи конуси і водночас ще мали слідкувати за порушеннями учасників. Для такої великої схеми це було просто нереально. Тут мало бути мінімум четверо маршалів.

Повернемось до Віктора. Він програв 0.3 секунди і став другим. Відсутність конуса йому не допомогла, але така халатність з боку організаторів має припинитись.

Малювання схеми – це не та справа, яку можна зробити на колінці за пару годин до змагань. Схема вимагає тестування і ретельного продумування позицій маршалів.

Бонусне змагання

Сьомий етап закінчився на холодній ноті, а далі пішли досить теплі дні, тож Марина придумала невеличкі міні змагання, які вона назвала “Бой с тенью”. Це були паралельні заїзди, але без бігу і пошуків підніжки. Тільки чистий час заїзду. Проте до наступного етапу виходили не ті, хто переміг у своїй парі, а ті, хто показав кращий час загалом. Отака цікава кубкова система. Годі й казати, що в фінал вийшли Діма і Уітя, і переміг знову Діма. Третім став ще один Діма, який знову подолав 150 км з Житомира, щоб трохи поджимханити! 

Протокол змагань, фотоальбом  і відео усіх заїздів

Залишається тільки подякувати Маріняшці, яка організувала цей чудовий захід, і Віктору, який зробив багато чорнової роботи з організації.  Також не забувайте, що кожен з вас може допомогти в організації будь-якої події, чи організувати будь-яку подію з джимхани самостійно. Тренування, чи змагання, чи ще щось. Пропонуйте свою допомогу, і тоді наші змагання/тренування стануть проводитися на ще вищому рівні!

І ще трохи підсумків сезону

Система японських класів, яку я ввів у сезоні 2019, дала свій результат. Розшарування за вагою або кубатурою вичерпало себе. Жорсткіша  конкуренція цього року підштовхувала усіх ставати кращими кожного етапу.

“Японські класи” непогано описують рівень пілотів. Клас А – це клас переможців змагань, клас В (105%) – клас призерів і інколи переможців. Клас С1 (110%) – це ті, хто десь поруч з подіумом, але рідко туди потрапляють. С2 (115%) – вправні пілоти, але без зазіхань на медалі. Далі у японців йде відразу клас N, але в наших реаліях сюди б потрапили  70% усіх пілотів. Тож я додав ще два класи між С2 і N: D1 і D2.

Звичайно, кожному не під силу стати переможцем, або навіть призером змагань. Це потребує часу, наснаги і грошей. Для початку, ставте собі більш приземлені задачі, наприклад, потрапити в клас С2. Кожен пілот класу С2 і вище – це та людина, у якої можна сміливо питати порад щодо техніки керування мотоциклом. Це та людина, яка керує мотоциклом краще, ніж пересічний київський бабайкер.

Загалом, я не думав, що переходів по класам буде так багато. Я не думав, що до класу А перейдуть відразу двоє (Діма і Чингис), я і не міг уявити, що відразу троє дівчат перейдуть в С1, а Дмитро Стахов, показавши на 1 етапі 123%, на 7 етапі показує вже 102,7%! 

Давайте подивимось на всіх, хто цього сезону показав результат в 115% чи краще:

Переможці етапів: 

• Мікулін Віктор
• Лисенко Дмитро
• Баринов Чингис

Ті, хто потрапив хоча б раз у 105%:

• Руденко Дмитро
• Проценко Філ
• Вашеко Андрій
• Стахов Дмитро (єдиний з цієї компанії, хто не був на подіумі)
• Воробець Тарас

Ті, хто потрапив хоча б раз у 110%:

• Маша Пазич
• Юрій Від
• Поліщук Марина
• Борисов Олександр
• Брюков Євгеній
• Бєлякова Наталочка
• Уіталік

Ті, хто потрапив хоча б раз у 115%:

• Ковальов Максим
• Драпіковський Юрій
• Мілешкін Олександр
• Мороз Ярослав
• Романець Григорій
• Дехтярук Артем
• Белоцький Олег
• Верстюк Богдан
• Макс Жиленко

Розподілення по класах також дає змогу запускати пілотів на трасу від слабших до сильніших, що додає видовищності і напруги до останнього заїзду.

Нагадаю, що вся статистика сезону по Moto Gymkhana Kiev Cup 2019 схована тутоньки

“Очкова” зона

У сезоні 2018 у нас було 15 місць, за які нараховувались очки, в цьому сезоні ми вирішили розширити число місць до 25. Задумка була така: щоб в очки потрапляли 70%-90% всіх учасників змагань. Але не було такого, щоб останнє місце теж приносило якійсь очки. Найменша кількість людей була на 7 етапі – 31 учасник, коли як найбільша кількість  – 42, була на 5 етапі. Наче усе збігається із запланованим, але вийшла накладка з чоперами. Візьмемо, наприклад, мене. Я 4 рази приїжджав на друге місце серед чоперів і здобув за це цілих 0 очок! Ось мої місця: 29, 32, 28, 26. У заліку чоперів тільки двоє з семи учасників заліку набрали хоч якісь очки. Сергійко два рази вигравав серед чоперів і здобував 0 очок! Можливо, є сенс наступного року розширити “очкову” зону до 30 учасників, щоб чоперам теж хоч інколи діставалися якісь очки?

Очкова система цього сезону дуже цінить високі місця. Наприклад, ви 6 раз поспіль приїхали на 14 місце і набирали по 12 очок. В сумі 72 очка. Але, якщо б ви приїхали на 4 місце, то набрали відразу 77 очок! Як я вже писав вище, 13 місце Дмитра Лисенка прирівнювалось пропуску етапу в контексті боротьби за чемпіонство. Минулого року, Юра Драпік міг запороти обидві спроби, але все одно здобути пристойні очки, цього ж року будь-яка серйозна помилка відразу боляче била по “очковим” надіям.

При цьому, 82% усіх учасників (58 з 70) набрали хоч якісь очки цього року. Це дало змогу конкурувати не тільки “верхам” таблиці, а і “низам”. Було багато тих, хто змагався за кожне очко. 27 пілотів набрали 20 очок чи менше!

Де ми серед найкращих пілотів світу?

Це досить складне питання. Ми можемо порівнювати себе з японцями тільки за онлайн схемами. За ними Уітя, Діма і Максим Гріценко інколи потрапляли в 115%. В Нідерландах Гріценко на арендованому мотоциклі потрапив у 115% від часу кращого пілота в Європі. Тобто, якщо уявити ситуацію, що наші кращі пілоти потрапили в чемпіонат Японії на своїх мотоциклах, то скоріш всього вони б показали час на межі 114-115%. Тобто, за японською класифікацією наші кращі пілоти ледь вийшли з класу N. Але не треба забувати, що всі пілоти в Японії класу С2 і вище мають окремий мотоцикл для змагань, вони не їздять на ньому по місту, вони роблять  його максимально легким і користуються грілками під час змагань. І ніяких трансальпів! 

Цього року ми таки проїхали ГП8 менше ніж за 30 секунд, а Діма Лисенко подолав навіть 29 секунд. Кращі результати в Сісо стали на рівні 46 секунд.

Закриття сезону 2019

Сезон цього року все не хотів закриватися. Дехто закрив його ще в жовтні, а дехто продовжував тренуватися і в грудні! Встигли потренуватися в Х-Парку і на Новусі  18 грудня

Ось так закрила сезон Маринка:

Хоча перед цим вона все-таки показала 48 секунд на Сісо. Міша Дмитрієв на рівному місці був придавлений своїм мотоциклом і отримав чорт зна скільки переломів в стопі. А все через відсутність дуг на мотоциклі! Наталочці пощастило трохи більше, вона отримала невеличкий перелом пальця перед самісіньким сьомим етапом. Проте, це стало натхненням для нової творчості:

А аномально тепла погода дозволила їй 18 грудня (найтепліший день грудня за всю історію спостережень в Києві – + 15,2) знову “закривати” сезон, але вже переганяючи свій новенький Yamaha MT-03 з Дніпра. 

Не тільки Наталочка змінила мотоцикл.

Макс Гріценко купив собі мт-09 і wr400. Чингис і Уітя вирішили позбутися своїх туристичних мотоциклів. Чингис вибрав xsr900, а Уітя думає про щось більш міське і шустре з лінійок 250сс-400сс. 

Чингис точно має бути швидшим на новому мотоциклі. Уіті доведеться трохи схуднути, бо новий мотоцикл вже не матиме стільки крутного моменту з низів.

Кілька номінацій наостанок

Найкращий проїзд сезону – друга спроба Дмитра Лисенка на 5 етапі MGKC2019

Найкращий занос з хайсайдом виконав Влад на своєму св400:

https://www.facebook.com/motogymkhanakiev/videos/713946792414228/

Супергероїня цього сезону – Маріняшка!

https://www.facebook.com/motogymkhanakiev/videos/280281069574729/

Найдружніший майданчик для тренувань – Новус!

https://www.facebook.com/motogymkhanakiev/videos/423602551873734/

Дмитро Лисенко виборює перше місце в номінації Жертва пітбайка

https://www.facebook.com/viktor.mikulin.5/videos/2407104472692695/

Найвидовищніший “падун” сезону…. Володимир Василенко!

https://www.facebook.com/motogymkhanakiev/videos/1170859973118296/

Найліпший джимханіст з Житомира  – Діма!

https://www.facebook.com/motogymkhanakiev/videos/965961547083443/

Найкрутішу змійку сезону проїхала Наталочка

https://www.facebook.com/motogymkhanakiev/videos/697345317399945/

Найзавзятіше суперництво сезону – Діма і Уітя!

https://www.facebook.com/motogymkhanakiev/videos/2484958284927741/

Кращий в категорії Тільки без рук – харизматичний Чингис

https://www.facebook.com/motogymkhanakiev/videos/438790590063813/

Найфотогенічніший тренувальний майданчик року – це… майданчик на Олімпійскому!

Звання Таксист року відходить до Малявки!

https://www.facebook.com/robesper/videos/2545795095485126/

Головний фото та відеограф – Торт!

 Найкращий танцюрист – Юра!

 

Найкращий чоперист сезону – Сергій Ільічьов:

https://www.facebook.com/motogymkhanakiev/videos/398058734364408/

Найбільший популяризатор GP8 в Україні – Максим Гріценко!

https://www.facebook.com/motogymkhanakiev/videos/1613374295462354/

Головний організатор тренувань у Бучі  – Маріняшка

https://www.facebook.com/marina.yaikova/videos/1437401036401593/

Найкращий художник онлайн схем – Микола Захаренко!

https://www.facebook.com/probiker.motoschool/videos/329867227683344/

Почесне звання Моряк року відходить до Уіталіка!

https://www.facebook.com/probiker.motoschool/videos/576895579507709/

Найвправніша парасолька сезону цього року у Андрія Вашеко

https://www.facebook.com/probiker.motoschool/videos/693696231111954/

Зламане ребро сезону переходить до …. Макса Гріценка!

https://www.facebook.com/motogymkhanakiev/videos/375966766315925/

Найкращий проморолик року:

https://www.facebook.com/motogymkhanakiev/videos/403942530333807/

Усім бобра і Свєти, зустрінемось весною!