Пам’ятаєте, що сталося з третьою частиною кіноепопеї про гобіта? Кіношники зняли дуже багато матеріалу і вирішили розбити фільм на дві частини (ще й грошенят удвічі більше зібрати). Подібна штука сталася і з цим рейтингом. Автор (тобто я) написав досить багато букв про кращу трійку джимханістів, і об’єм усього тексту вийшов чималеньким. Тому фінальна частина розбилася на ТОП3 і місця з 10 по 4. Приємного читання!
Попередні три частини можна почитати тут:
Нарешті ми підібралися до найкращих джимханістів Києва. Вони вигравали змагання як у своєму класі, так і в абсолютному заліку. Деякі з них займаються мотоспортом з дитинства, а дехто тільки минулого року пішов у мотошколу. Що їх усіх об’єднує – високий рівень майстерності керування мотоциклом.
Радує той факт, що тільки двоє з семи учасників цієї частини рейтингу брали участь у змаганнях з джимхани минулого року. Інші п’ятеро – новачки в джимхані, але це не завадило їм показувати чудові результати. Джимхана в Києві розвивається, рівень зростає, з кожним роком, сильних пілотів стає все більше.
10- Лисенко Дмитро. Ще минулого року навчався в мотошколі ВШлеме на ДВРЗ, де побачив розмітку різних фігур, яку колись малювали джимханісти. Їзда всередині усіляких кіл його захопила і цього року він почав активно тренуватися на своєму сб400. І тренувався Дмитро завзятіше за всіх. На кожному тренуванні він полюбляє впасти щонайменше 5 разів. Але без падінь не буває і прогресу. Прогрес у Дмитра є, і буде ще більшим наступного року. Ніхто не здивується, якщо Діма увірветься в ТОП-5 пілотів у наступному році. Головний ворог Діми – це його нерви та емоції, через які він багато падав на змаганнях.
Епічний момент Сезону – 5 етап Moto Gymkhana Kiev Cup 2018 (MGKC2018). Після помилки в першій спробі Діма падає у другій спробі, розуміє, що “Все пропало, шеф!”, спересердя лупцює мотоцикл ногою, хоча “коні не винні”, потім схаменувся і поїхав далі. І це на фоні двох падінь на попередньому етапі.
Як і Макс Гріценко, він почав ставитися до джимхани як до спорту і налаштовувати свій мотоцикл під джимхану – додав холості оберти, поставив м’якшу гуму. До цього року ніхто в Києві цього не робив. Діма не вилазить з ГП8, СісоГп та інших класичних фігур на тренуваннях. З іншого боку, деяка зацикленість на одних і тих же фігурах вилазить боком на змаганнях. Іноді банально не вірно розраховує свою траєкторію і не вписується в поворот, іноді не туди їде.
Дмитро узяв участь у 6 етапах MGKC2018, МотоОпенФесті та Таємному Мотородео. Найкращий результат – 5 місце на 3 етапі, найкращий час – 108% на 3 етапі. Там, де він не падав, завжди приїздив не нижче 8 місця і 115%.
Талант Дмитра був помітний практично відразу. Він уперше стартанув на 2 етапі – 15 місце в загальному заліку. На третьому етапі він вже п’ятий і другий в класі В. Потім два провальні етапи з падіннями, шостий етап – 7 місце (3 місце в класі В). На найзапеклішому останньому етапі знову помилка – конус, якби не вона, то випередив би Дона Дімона Покемона, який напомилявся ще більше, але проїхав трохи швидче. Плюс #15 цього рейтингу як раз пересів на сб125 і виграв у Діми 0.08 секунди. Про двох білорусів і писати не хочеться.
Дмитро здатен вже зараз їхати в межах 5-7 місця кожну гонку. Він цілиться стати одним з найкращих у наступному сезоні, але поки буде їздити з помилками, його стабільно будуть обганяти райдери з другого десятка. У Гріценка не було жодної ноги за весь чемпіонат, у Олега Лисюка взагалі не було жодного(!!) штрафа за 6 гонок MGKC2018. Можливо, Дмитру спочатку треба дійти до стабільності, а вже потім замахуватися на щось більше.
На відміну від Макса Гріценка, якому в мотошколі Пробікер залізобетонно вбили положення про правильну посадку, Дмитро в мотошколі Вшлеме не отримав таких самих знань (чи прогуляв цей урок). Увесь сезон він помалу виправляв свої дві основні проблеми: 1) поворот голови – його він іноді взагалі забував чи робив запізно; 2) положення тіла при гальмуванні. На Таємному Родео, де в кінці була досить довга пряма перед фінішем, Дмитро декілька разів ледь не зустрівся з асфальтом – все через те, що надмірно насідав на руль при гальмуванні, коли треба навпаки від нього триматися подалі на гальмуваннях.
Активно брав участь у онлайн чемпіонаті MGymkhana.
Плани на наступний сезон:
Топ-5 Києва за версією Дмитра:
Сильні сторони: наполегливість
Слабкі сторони: досвід, емоції, нестабільність
Стабільність: три рази 110%, два рази 115% (7 змагань)
Очки: 29
Нагороди:
Мотоцикл: Honda cb400sf
Де тренується: Новус, Фоззі, Х-парк, Лавина
9 – Воробец Тарас. Тарас – талановита і різноманітна людина. Згідно його особистого сайту, він – фотограф, відеоператор і перукар. Він ще забув додати, що він дуже вправний мотоцикліст. Минулого року посів 3 місце на перегонах Racer Cup на Чайці.
Вперше узяв участь у змаганнях з джимхани у вересні минулого року на Чайці. Мотардівська техніка їзди з виставленою ногою йому дуже заважала, тому значних успіхів Тарас не здобув – тільки 9 місце з 30 учасників. Цього року він нарешті тримає ноги на підніжках. Узяв участь у МотоОпенФесті – 2 місце і 101%(!!) від часу Віктора Мікуліна. Також приїхав на 4 етап MGKC2018, де посів тільки 4 місце.
Також Тарас брав участь у біговій джимхані від мотошколи Кавабанга, де теж показував непогані результати:
Тарас запам’ятався тим, що часто апелював до суддів, мовляв, йому приписують ноги, де їх не було. На МотоОпенФесті в другому заїзді головний суддя вимушенний був пройти за ним пішки усю трасу, щоб покласти край цим балачкам. Цей заїзд примітний також тим, що був на 10 секунд кращий за перший заїзд, і навіть кращим за перший заїзд Віктора Микуліна. На щастя Віктора, він їхав уже після Тараса і зміг побити його результат на півтори секунди.
Епічний момент сезону – уїкенд 16-17 червня 2018 року. У суботу Тарас виграє 1 місце в класі А на Кавабанзі, а в неділю виграє 1 місце в класі А на МотоОпенФесті.
Попри те, що через свій щільний графік Тарас узяв участь тільки у декількох змаганнях, він показав, що він – один з найкращих серед джимханістів Києва.
Стабільність: 105%, 115% (2 змагання)
Очки: 13
Нагороди:
Мотоцикл: Skymoto Dragon 250
Де тренується: –
8 – Проценко Пилип. Приїхав на перші 4 етапи і більше ми його не бачили. За цей час він встиг виграти 1 етап, на другому етапі показати трохи стантрайдінгу (24 місце), посісти двічі 3 місце на 3 і 4 етапах MGKC2018. Також показав дива звішування та їзду в колінку на сб125 (таке навіть Андрій Вашеко не показував на сб125).
Якби Пилип продовжував їздити на змагання і далі, то точно посів би призове місце в класі А.
Попри молодий вік, Пилип – досвідчений і вправний пілот. Ще взимку ми взяли у нього інтерв’ю, тоді він посів 3 місце на зимовій гонці на пітбайках. Про джимхану він дізнався восени минулого року і декілька разів був на тренуваннях.
Епічний момент сезону – 2 етап MGKC2018, Пилип помилився у першій спробі і падає у другій спробі, розуміє, що все пропало, тож вирішує повеселити публіку і показує трохи трюків на мотоциклі прямо під час заїзду.
Як і інші “спорcтмени”, він занадто захоплюється звішуваннями, помиляється з траєкторіями і не вірить у малі радіуси. Там, де його сб125 може розвернутися практично на місці, він може зробити коло з діаметром в 5-6 метрів.
Стабільність: перемога, 110%, 115% (4 змагання)
Очки: 57
Мотоцикл: Honda cb125
Де тренується: –
7 – Білий Владислав. Найболючіші питання цього рейтингу такі: хто краще – Макс чи Макс, і куди поставити Білого? Один раз приїхав і переміг. Вставити його у рейтинг було досить важко за результатом тільки одного змагання. Але перемога Влада на 4 етапі MGKC2018 була найрозгромнішою за весь чемпіонат. Жоден з конкурентів не потрапив навіть в 110% від часу Влада. Такого відриву не було на жодному іншому змаганні, це як відірватися на півкола в мотогонках, чи 4-0 у футболі, чи +30 в баскетболі.
Влад Білий займається мотоспортом з 2006 року, спочатку займався мотокросом, супермото, цього року виступає в ШКМГ у класі SSP300 (де він теж виграв 4 етап). Схоже, що Влад захотів спробувати себе у всіх мотодисциплінах, тож вирішив заїхати на етап по джимхані.
Епічний момент сезону – перший заїзд 4 етапу. Там була лінія , на яку треба було два рази наїхати з обох боків. З одного боку Влад наїхав нормально, а от з другого боку він чи то забув, куди їхати, чи помилився з траекторією – як результат, просто став на місці і простояв десь з секунду. Зробити такий фінт досить непросто – треба мати ідеальне відчуття мотоциклу і безліч тренувань. Цей момент видав у ньому неабиякого майстра. Він однаково добре почуває себе на будь-якому мотоциклі на будь-якій швидкості.
Стабільність: перемога (1 змагання)
Очки: 25
Нагороди:
Мотоцикл: Bajaj 200
Де тренується: Чайка
6 – Виговський Богдан. Ну добре, Богдан не інструктор мотошколи, але з усіх боків вони насідають на нього. Якщо щось станеться з його камазом, то Богдан завжди може піти інструктором в мотошколу, вести спецкурс “Віллі”.
Богдан почав займатися джимханою в минулому році. Вже тоді було видно потенціал, але було і дуже багато помилок. З часом прийшла стабільність, але іноді він знову допускає грубі помилки.
Епічний момент сезону – 3 етап MGKC2018. Скориставшись відсутністю обох Максів, Богдан показує абсолютно кращий час і стає абсолютним переможцем етапу.
Богдан дуже сильно почав цей рік. Був другим на 1 етапі, четвертим на 2 етапі і нарешті першим на 3 етапі MGKC2018. Це була його вища точка. Він не взяв участі у 4 етапі, бо потрапив у ДТП. На 5 етапі він брав участь на мотоциклі Аліни і показав досить поганий час – всього 23 місце і відставання на 8 секунд від Аліни. Звісно, чужий мотоцикл відрізняється від свого, але Богдан був повільніший навіть за Діму, який встиг впасти, пнути мотоцикла і поїхати далі.
На шостому етапі він прийшов до тями і посів 4 місце. На сьомому етапі визначалася доля чемпіонства в класі А. Виговський, Лисюк і Ковальов мали фактично однакову кількість балів. Але Богдан банально проспав першу спробу. У другій спробі він помилився і був тільки тринадцятим.
Але коли Богдан зібраний і просинається вчасно, то завжди в топ-4! Це феноменальний результат, не так і багато людей потрапляли в цей топ-4 хоча б раз.
Богдан має досить емоційну і видовищну манеру їзди. Йому подобається робити віллі, навіть якщо це буде шкодити його часу на схемі. На фініші він не забуває про стопі. Богдан практична завжди помиляється в одному із заїздів. Стабільність – це поки що головна проблема Богдана.
Крім цих шести етапів MGKC2018, Богдан більше не брав участі в інших змаганнях.
Сильні сторони: азарт, видовищність
Слабкі сторони: неуважність, нестабільність
Стабільність: перемога, два 105%, 110%, 120% (6 змагань)
Очки: 74
Нагороди:
Мотоцикл: Loncin 250
Де тренується: Фоззі, Новус
5 – Лисюк Олег. Для Олега все складалося досить легко цього року. Він не дуже напружувався і весь час приїжджав на подіум в класі А. Він навіть не тренувався, про що полюбляв нагадувати усім оточуючим. Все це тягнулося до шостого етапу, де Саша Мілашкін вскочив на останню сходинку подіуму, залишивши Олега лише четвертим в класі А. І тільки тоді Олег зробив висновки і почав тренуватися! Але давайте спочатку:
Олег проїхав шість етапів MGKC2018, починаючи з другого. На цьому другому етапі в нього був найбільший шанс на перемогу, він показав 100,9% від часу Макса Ковальова і загальне друге місце. На третьому швидкісному етапі він не загубився на своїй сб125 і показав 4 місце (доречі, це те, що відрізняє його від інших представників 125сс – на швидкісних етапах він не дуже-то і програвав. Сокоренко і Мілашкін на 3 етапі посіли 18 і 20 місця). На четвертому етапі Олег був другим за Владом Білим. На п’ятому етапі він показав найгірший результат сезону – тільки 8 місце, але не надав цьому значення, бо був другим у класі А (8 секунд позаду від Макса Ковальова). На шостому етапі він приїхав на 6 місце, і на останньому етапі був п’ятим.
Олег так і не виграв жодної гонки, що в абсолютному заліку, що в класі А. Але він був досить близько від неї кілька разів. Він не вигравав, як Богдан Виговський, але показує більш стабільні результати навіть на різних мотоциклах (усі етапи він їздив на двох чи трьох різних сб125).
На МотоОпенФесті він був четвертим відразу за Дрібним, Тарасом Воробцем і Мілашкіним.
Найцікавіше, що він досі не поборов в собі “спортивну” філософію і мало довіряє малим радіусам.
Епічний момент сезону – 2 етап MGKC2018. Після першого заїзду Олег програє Ковальову 0.4 секунди. Макс помиляється в другому заїзді, все, що треба для перемоги Олегу, – трохи поліпшити свій час. Олег мчить на всі гроші і … падає! Це був його найреальніший шанс на перемогу. Він єдиний, хто примудрився показати час менший за 101% від лідера гонки.
Має цікаву техніку нахилу мотоциклу. Спеціально трохи витягує ноги на підніжках, щоб відчувати ногами асфальт в крутих поворотах, так, начебто, він не дає мотоциклу нахилитися на критичний рівень. Все б нічого, але інші пілоти на тому ж мотоциклі нахиляли його до стану, коли підніжка складається. Виходить, що Олег зайвий раз перестраховується і зайвий раз “зточує” шкільні мотоботи.
Пробував себе у онлайн-чемпіонаті MGymkhana:
Топ-5 за версією Олега:
Плани на наступний сезон:
Сильні сторони: стабільність, швидкість
Слабкі сторони: зависока самовпевненість, траекторії
Стабільність: 105%, три 110%, два 115% (7 змагань)
Очки: 74
Нагороди:
Мотоцикл: Honda cb125
Де тренується: Х-Парк
4 – Борисов Олександр. Один із найнесподіваніших пілотів у Топ-5 цього рейтингу. Як не дивно, його навіть мало хто знає. Наш улюблений закадровий голос відкрито зізнається, що перший раз його бачить, хоча це більше проблема “голосу”, який майже зовсім не їздив на тренування цього року.
Олекcандр – єдиний пілот, що поліпшував свій результат кожного етапу. На 2 етапі він був 12, на 3 етапі він був вже 10, на 4 – посів 6 місце (друге місце в класі В), на 5 етапі був п’ятим і на 6 етапі був вже третім. Нажаль, останній етап він не зміг відвідати. На МотоОпенФесті був п’ятим. Якщо дивитися на весь чемпіонат, то той же Лисюк з Виговським виступали краще, але вже на 5 і 6 етапі Борисов був кращим за них. Особливо треба взяти до уваги 6 етап, де малокубатурки почували себе ліпше за кубаторні мотоцикли, і навіть у таких умовах він показав чудовий час – 106% від часу Макса Гріценка. Три останніх етапи в класі В він не пропустив нікого поперед себе, за виключенням Гріценка. Наприкінці року Олександр вийшов на пік своєї форми, тому посідає місце відразу за трійкою лідерів.
Олександр тільки цього року почав займатися джимханою, але робив це досить наполегливо. Навіть змайстрував свій власний “засікатор”. Але на відміну від інших, він не часто приїздив на “торти”, не потрапляв на фото до Андрія Тищенка на Лавині, не постив свої медальки в інстаграм або пейсбук, тому ніхто, крім тих, хто постійно з ним тренувався на Фоззі, не брав його до уваги. Тим не менш, Макс Гриценко ще влітку в своєму інтерв’ю відзначив Борисова як одного зі своїх конкурентів.
Олександр ставить себе десь на одному рівні з Дімою Лисенко, але головна відмінність між ними – це стабільність, яку показує Олександр і не показує Дмитро. Плюс Борисов має сучасніший і потужніший мотоцикл, який дає свої переваги в джимхані.
А ще Саша – чемпіон з бігової Джимхани. Ті змагання, які влаштувала мотошкола Ковабанга на Чайці, дуже припали йому до душі. Він навчився краще за всіх бігати і застрибувати на свого фазера.
https://www.youtube.com/watch?v=d1JOtuTWRrg
Епічний момент сезону – На 4 етапі Кавабанги сталася цікава історія. На кожний етап організатори придумували формат змагань “на ходу”, тоді вони вирішили, що всі будуть їздити зі всіма. Але коли пішла третя година, а заїздів ще залишалося ого-го, вони вирішили змінити формат і провести плей-офф. Це було особливо неприємно для Борисова, бо він єдиний йшов без поразок, викладаючись в кожній гонці. Його найближчий конкурент (Уітя Дрібний) навпаки почував себе розслаблено, принципово не бігав і не пригав, плутався в трасі і таке інше – як результат мав декілька поразок. Але через зміну формату Уітя знов отримав шанс стати переможцем, і у фінальній сутичці з Борисовим відкинув свої принципи(!!) і теж побіг щодуху, бо побачив в Олександрі реального суперника. Сенсації не сталося і Віктор переміг. Але якби Олександр знав з самого початку, що буде плей-офф, і трошки поберіг би сили наостанок?
Епічний момент №2 – 3 етап MGKC2018. Зі старту йде пряма метрів на 40. Борисов стартує, перемикає передачу на другу, перед гальмуванням знову на першу. Після фінішу він отримує цінну пораду, що фазер розганяється до 120 км\г на першій передачі і переключатися на другу не варто. Це були останні змагання, коли Олександр не приїздив на подіум.
Плани на наступний сезон від Олександра:
1. Збільшити кількість тренувань (2 на тиждень)
2. Відкатати всі етапи Києва
3. Нормально взяти участь в онлайн-чемпіонтах
4. Проїхати ГП8 менше ніж за 31сек
5. Знову за загальним заліку перемогти в Кавабанзі
“Кого вважаю в ТОП5? Тут все складно, оскільки є учасники на схожому рівні, список буде з декількох осіб на одне місце і тільки в класі B, оскільки я погано стежив за класом А і не знаю там фаворитів.
1. Дрібний і Макс
2. Діма, Я
3. potomok, Чингіз, Юра (на останніх етапах Юрко дещо зледащів)”
Як бачимо, Олександр не дуже слідкував за класом А (і до п’яти теж рахує кепсько), лідери якого резонно можуть сказати, що в них були результати кращі, ніж у Борисова. Наступного року ділення по кубатурі буде відсутнім, тож Саша матиме змогу познайомитися з топ-пілотами класу А і довести, що він не випадково стоїть так високо у цьому рейтингу.
Сильні сторони: швидкий прогрес, стабільність
Слабкі сторони: досвід
Стабільність: два 110%, три 115% (6 змагань)
Очки: 47
Нагороди:
Мотоцикл: Yamaha fz6
Де тренується: Фоззі, Новус
Далі буде…
PS: ледь не забув про традиційні поради від Макса Гріценка цій частині рейтингу:
Слідкуйте за анонсами, новинами та подіями в наших соц. мережах Фейсбуці МотоДжимханаКиїв та Інстаграмі МотоДжимхани Київ. Приєднуйтесь до наших груп в Вайбері та Телеграмі