Макс Гриценко – людина, яка цього року на усіх змаганнях бере виключно перші місця. Найцікавіше в тому, що тільки минулого літа він отримав права і почав їздити на мотоциклі. Щоб розібратися, як так сталося, ми вирішили взяти у нього невеличке інтерв’ю:

 – З чого почалася твоя мотоісторія?

– Поки я займався гніздуванням та сім’єю, люди і друзі навколо мене почали сідати на мотоцикли :) То тут, то там вони з’являлись на виду, і це було якимось прихованим бажанням. Потім я покатався на мопеді в теплих странах, і в один з літніх київських днів мій друг Ярік, що з нещодавна почав кататись на мопеді-жоріку, дав мені прокатитись по Подолу  :) За декілька днів (в серпні 2017 року) ми одночасно сказали “а давай підемо в мото-школу!” :) Для мене той рік був періодом тренерів, якось щастило на гарних наставників, і Женя Шевченко мото-школи Про-Байкер також не став виключенням. Це мій тип гарного тренера: доступно розказує, відчуває, чи його зрозуміли, влучно корегує та наголошує на помилках і задає правильні питання, що привчає учня думати самому.

– Як ти дізнався про джимхану?

– У Яріка мот з’явився раніше, ніж у мене, і ми вечорами катались між конусами для роликів на парковці Ашана, знайшли, що цей тип мото-слалома називається Джимхана, знайшли схеми і катались. А далі полетіло: захоплення від відосів з японських та європейських чемпів, я купляю свою Каву ER5 і тут ми нагуглили джимхано-тренування біля Фоззі. В один з вечорів заїхали на трєньку, там зустрілись з Грішею, катнули якусь схему, і він сказав, що нам можна і навіть треба записатись на змагання. А ми так от взяли й записались :) Ярік потрапив в клас А, я в клас Б, змагання підштовхнули ще потренуватись, і так я попав на свої перші змагання в 24 вересні 2017 року на Чайці.

–  Розкажи про змагання. Які були перші відчуття?

– Незважаючи на якийсь шалений двіж, мурашник та рев моторів UASBK, я був вражений простотою і відкритістю організаторів, маршалів та учасників – панувала гарна дружня атмосфера. Що ж до самих змагань, то мені вперше прийшлось запам’ятовувати трасу, планувати траєкторію в складних ділянках, і найголовніше – опанувати тремор :) Я не мав амбіцій з приводу результату, я просто хотів взяти участь, щоб отримати власний досвід і зрозуміти, що до чого.
Так і сталось, я розігрівся на тренуванні і майже не нервував на старті першого заїзду, ще раз прокрутив в голові трасу і поїхав. Далі все було як у тунелі, не чутно ані реву моторів, ані музики, тим паче не бачиш нічого, крім свого маршруту. Раптом, бам – і ти забуваєш, куди тобі їхати, “жестом Траволти” я питаю у маршала “тудой чи сюдуй” :) Слідує відповідь, і знову пірнув у тунель, поворот, газ, гальма, поворот, і ось ти на фініші, все… Серце колотиться, аби вистачило кисню надихатись… Можна відпочити і подумати, поки знову настане твоя черга.
Другий заїзд у мене вийшов більш напружений, я підкрутив собі оберти ХХ трохи більше, ніж звик, а потренуватись і звикнути не вийшло. До цього ж на старті сталась якась заминка і я почав “поспішати” :) Газанув, а потім перегальмував, з юзом зайшов у перший поворот і стресанув ще більше :) Далі знову був якийсь тунель, зачепив фішку, а перед самим фінішем я перетиснув гальма і завалився :) Ребята не розгубились, почали аплодувати та кричати “вставай і фінішуй”, ну я вскочив на мот і, штовхаючи його ногами, фінішував :) Це було дуже весело та позитивно! Дуже приємно отримати підтримку від зовсім незнайомих тобі людей, які об’єднані справою, що вам всім так подобається.
Подивившись на таблицю з часом, я знайшов свій номер на 4й позиції з найкращим часом в 1му заїзді. Звісно, до лідерів було цілих 5-10 секунд, але це мене дуже змотивувало і показало, що я такі да, можу, просто треба краще тренуватись.

– Багато тренувався до кінця сезону?

– Принаймні 2 рази на тиждень. Питання ще, як тренуватись :) Можна приїхати і стояти дивитись, а можна працювати над помилками, відпрацьовувати елементи, вчитись у кращих пілотів.

– Тим не менш, цього року на змаганнях ти посідаєш тільки перше місце. Як тобі це вдається?

– Це таємниця, яка відома всім: якщо тобі щось подобається, то ти натхненно і наполегливо цим займаєшся. Так і зі мною, мені дуже подобаються відчуття, наче пливеш на мотоциклі через повороти, до того ж, на кожному тренуванні я прагну зробити крок вперед від того, де я був минулого разу. Придивляюсь до інших, дивлюсь на те, що мені вдається найважче, і працюю над цим. Як у Вакарчука: “Коли тобі важко, значить ти ідеш вгору”. Що до перших місць, тут також є нюанс – найсильніший джимханіст у Б-класі Вітя Мікулін в цьому році присвятив себе організації змагань, тому не бере участі в заїздах, хоча їде він швидше за мене. Подивимось, як піде далі, тим паче, що я пропустив один етап і в спину мені дихають райдери з досвідом і дуже гарними навичками.

– Хто ж з цих райдерів “найнебезпечніший” для тебе? Зі сторони я бачу тільки Богдана (того, що Лонсіні 250), але він в іншому класі і нагороди в тебе не забере.

– В моєму класі це Пелипишин Олександр та Юра Драпіковський, з Юрою у нас взагалі мінімальний розрив, він дуже досвідчений і вміє гарно реалізувати вміння на змаганнях. Але не варто забувати і про Борисова Сашу, Лисенко Діму та Чінгіза – ребята дуже наполегливо тренуються, гарно їздять і також беруть призові місця місця на змаганнях.

– Після перемог в Києві була ще перемога в рідній Одесі. Розкажи про змагання в Одесі.

– Це взагалі було епічно :) Мені сказали, що в Одесі дуже сильні джимханісти, я відповідно і налаштувався, розраховував опинитись хоча б в призерах. По приїзду мене дуже тепло зустрів організатор Сергій Олександрович – засновник мото-школи HelloMoto, мені дали можливість катнути на площадці та звикнути до покриття (дещо краще за те, що було колись в Х-парку), і так як я був з дороги, то мені навіть дали схему раніше за інших, це дуже приємно.

Б-клас стартував після А-класу, а я був перший на старт, проте якось прогавив, що в А-класі тільки 3 мота, це призвело до того, що я не встиг нормально розігрітись та зосередитись, тому під’їхав на старт з відчутним тремором. Їхав я наче непогано, а потім бамц – і впав на 90* повороті на виході на змійку… Зарано й надто сильно відкрився і задок вислизнув з-під мене… Ребята скандували “вставай і продовжуй”, що я й зробив, але час та настрій вже були не ті, перший заїзд я профукав, що вже говорити про порвані джинси та подряпини.

До другого я вже краще підготувався і налаштувався, в результаті виїхав поперед лідерів згідно їх часу з 1го заїзду, а вони в своєму 2му не дотягнули 1-2 сек. На трасі в 1:12-1:15 це доволі щільний результат. Вийшло досить епічно і, думаю, для багатьох несподівано, в тому числі і для мене :)

Так що в Одесі перемога була на всіх рівнях, як у майстерності в джимхані, так і в самоконтролі. Я був собою дуже задоволений, але Одесити не визнали, що кубок пішов в Київ, тому що номери і реєстрація в мене досі одеські :)

– Доречі, україномовні одесити існують (крім тебе), чи це фантастика?

– Такі да, і навіть в самій-самій Одесі, але це ті, що зі Львова :)

– Менше ніж за рік ти виграв у Києві, Одесі і Черкасах. Що далі? Чи є бажання поїхати на європейські етапи з джимхани?

– Воу-воу-воу, не так швидко :) Для початку в мене найголовніша ціль – утримати лідерство в Кубку Moto Gymkhana Kiev Cup 2018. Наразі я маю пропущений етап, зміну байку, і підготовка захисту для нього стають чималим викликом перед наступним етапом (ред. 4й етап). Взагалі-то, звісно мені цікаво поїхати в інші міста, познайомитись і позмагатись з прихильниками джимхани по Україні.

Щодо навичок, то я хочу прокачати скіли на трасі GP8 так, щоб виїхати на ній з 30 секунд, а це має допомогти зменшити час на етапах світового он-лайн чемпіонату #2018MGymkhana.

Так що все разом складається в насичену «програму максимум» на цей рік.

На наступний рік можна буде подумати про візити до найближчих сусідів у Польщі, Литві, Румунії, Чехії, покататись та порадитись з іншими джимханістами, бо стає дедалі важче зрозуміти, як і де можна покращити час.

– Доречі, про світовий чемпіонат. Ти перший в Києві став серйозно тренувати схеми #2018MGymkhana і викладати відео.  Розкажи, що це і чому це тебе так зацікавило.

 – Я вже не пам’ятаю, як саме натрапив на цей чемпіонат, чи то знайшов відео заїздів, там був тег #2018MGymkhana, а по тегу знайшов сайт, чи то я шукав цікаві схеми і натрапив на їх сайт. Вже на сайті я прочитав про чемпіонат і мене захопило, що в ньому можна прийняти участь будь-кому, по-суті проїхатись на одній трасі зі всесвітньо відомими спортсменами – це ж мега цікаво! 

Найважливіше, що то стало класним тренуванням і навчанням, бо ми можемо порівняти час, траєкторію, подивитись на техніку і спробувати повторити за найкращими спортсменами світу. Почали навіть спілкуватись в соц.мережах з топ-райдерами Європи, виявилось, що вони охоче дають поради та діляться досвідом.

– За зиму ти став одним з найактивніших джимханістів-організаторів. Ти воскресив наш сайт, пишеш статі, запрошуєш народ активно тренувати на Фоззі та Х-парку. Що спонукало зайнятися розкруткою джимхани?

 – Хм, цікаво, наче подивився на себе зі сторони :)
Мабуть, все почалось з перших змагань, я побачив людей, які з захопленням організовували і поводили тренування та змагання, які прагнуть зробити це якнайкраще в рамках своїх можливостей – це вражаючий приклад. Та й сама Джимхана привчає бути в балансі, не робити зайвого, але тим не менш рухатись вперед і робити це ефективно, тому я почав дивитись, як я можу допомогти спільноті, яка діє суто на власній ініціативі.
А ще дуже приємно, коли в новому захопленні ти можеш застосувати свої навички з роботи або хобі, зробити щось кращим або полегшити для когось зусилля, і реалізувати свій досвід у новій справі.
Наприклад, легше спокійно зібрати думки і написати одну статтю, ніж 100 разів те саме розказувати. Нам би трохи більше авторів, бо тем навалом, а от реалізувати не вистачає часу.

 – Опиши Макса Гриценка до того, як він став мотоцилістом. Що змінилося з придбанням мотоциклу?

– До: Дім, коробочка, кава, робота, коробочка, друзі/сім’я, коробочка, дім :)
Після: Дім, юхууу, не треба кави, робота, юхууууу, друзі/сім’я, юхуууу, юхуууууу, блін, вже давно ніч, юхууу, дім :)

Якщо серйозно, то я вперше беру участь у змаганнях, займаю перші місця, це мега-шалений драйв, до того ж і морально для мене це супер-підтримка в непростий період особистого життя.

– Крім поїздок по місту, є якісь плани щодо дальняків? Кабо да Рока, Грузія, Памір, навколосвітня подорож?

 – Перша спроба «дальняку» була в цьому році до Одеси і мені сподобалось, але нейкед мотоцикл для цього слабо пристосований. В планах на наступний рік я планую зробити декілька подорожей в Карпати, в Румунію, а там вже й до Кабо да Рока як рукою подати :)

– Розкажи детальніше про свій нейкид. Це ж не простий нейкид, а новенький Yamaha MT07, таких в Україні ще досить мало. Скільки жре, скільки пре, які плюси/мінуси?

– В Одесу я їздив ще на Каві :) А от МТ-ха – такі да, оновлення. Дуже приємний, легкий та прогнозований в керуванні мотік, багато моменту на низах, майже пряма посадка, легкий, жре 5, пре – нормааааааально, гарні гальма, хоча можна було їх зробити більш чутливими :)

Поки ми писали інтерв’ю, мені поставили дуги і вже навалював у Черкасах та на схемі он-лайн чемпіонату #2018MGymkhana – то я ним дуже задоволений, мені ще відкривати та відкривати його потенціал

– Макс, від імені усіх “старичків”, так званої команди “ДВРЗ”, кажу тобі “дякую” за все, що ти робиш цього року. Бажаю подальших успіхів у змаганнях і ніколи не втрачати натхнення, яким ти зараз заряджаєш усіх навколо.

– Дякую, це дуже приємно чути :)